
«Дівчина з перловою сережкою»
Йоганнес Вермер · близько 1665 року
Роздивись погляд, поворот голови, одяг і світло. Текст буде твоєю творчою версією можливих думок.
Розглянути на сайті музею Mauritshuis, The HagueОзвуч картину — розкажи історію зсередини
Що сказала б людина з картини? Про що подумала Аліса після чаювання? Обери персонажа й дай йому голос у власному короткому монолозі.
Текст, аудіо або відео·Рівноцінні способи участі
Монолог — висловлювання одного персонажа. Тут він говорить від першої особи: «я», «мені», «моє». Може звертатися до іншого героя, уявного слухача або самого себе.

Йоганнес Вермер · близько 1665 року
Роздивись погляд, поворот голови, одяг і світло. Текст буде твоєю творчою версією можливих думок.
Розглянути на сайті музею Mauritshuis, The HagueНаприклад, Аліса з «Аліси в Країні див» Льюїса Керолла після незвичайного чаювання. Обери конкретний епізод.
Герой фільму, мультфільму або гри. Укажи, яку саме версію історії обираєш.
Вигадай персонажа або продовж його історію з іншого модуля. Попередні завдання проходити не обов’язково.
Не потрібно переказувати все життя героя. Достатньо однієї події, сумніву, прохання або рішення.
У картині — дві видимі деталі. У творі — дві дії чи обставини епізоду. Для власного героя — дві вже придумані особливості. Запиши своїми словами.
Що сталося щойно? Де герой зараз? Він хоче повернутися, мусить зізнатися, намагається переконати або вирішує зробити наступний крок?
До кого він говорить? Чого хоче досягти? Уточни «хочу, щоб мене зрозуміли» до «хочу переконати друга піти зі мною».
На початку герой звертається або називає потребу. Далі пояснює, сумнівається, просить чи сперечається. Наприкінці — рішення, важливе запитання або зміна ставлення.
Чи природно вимовляти фрази? Скороти зайві пояснення. Знайди місце для паузи та наголосу. Тиша й зміна темпу теж допомагають.
«Персонаж обернувся» — те, що видно. «Його покликали» — твоя версія причини. Обидва можуть допомогти монологу, але їх варто розрізняти.
Обери початок, якщо поле монологу ще порожнє. Продовження — твоє.
Пиши власний текст. Не копіюй готовий монолог із твору чи мережі.
Вік і обсяг — орієнтири. Обери рівень, із яким тобі цікаво працювати.
Дорослий може записати продиктований текст або допомогти із завантаженням. Ідеї й формулювання залишаються твоїми. Для старшого рівня можна позначити 1–2 змістовні паузи чи зміни інтонації.
Вигадана мандрівниця зберігає карту й звикла перевіряти дорогу. Вона говорить до друга, який сумнівається, і хоче переконати його продовжити шлях.
«Ти знову дивишся на карту. Я теж дивлюся, тільки тепер уже не знаю, чи вона нам допомагає. Ось ця лінія мала привести до мосту, а привела до яблуні. Можемо повернутися й сказати, що дороги немає. Але ж ми знаємо тільки те, що її немає тут. Дай мені ще один поворот. Якщо й за ним нічого не буде, я сама запропоную повернутися. Ходімо?»
Персонаж говорить «я» та звертається до конкретного слухача. Карта пов’язана із ситуацією. Сумнів змінюється рішенням: зробити ще одну спробу. Це один із варіантів побудови, а не текст для повторення.
Твоя уява дає голос.
Твій персонаж має що сказати.